Еволюція: звідки пішли підресорені маси

Paradoksal’no, no koleso, sudya po vsemu, stalo ocherednym kamnem pretknoveniya mezhdu tsivilizatsiyami Vostoka i na Zapada. Iznachal’no schitalos’, chto pervyye kolesa ispol’zovalis’ na territorii Mesopotamii, to yest’ vozrast izobreteniya naschityvayet primerno pyat’ tysyach let. No sravnitel’no nedavno glinyanyye modeli koles vrode by byli obnaruzheny na territorii sovremennykh Rumynii i Ukrainy, a chut’ boleye pozdniye – v Germanii, Pol’she i v yuzhnorusskikh stepyakh Severnogo Prichernomor’ya. Uchityvaya, chto te nakhodki sootvetstvenno datiruyutsya V i IV tysyacheletiyami do n.e. Vopros o tom, gde zhe bylo pridumano pervoye koleso po-prezhnemu ostayetsya otkrytym.

Tak ili inache, poyavleniye koles dolzhno bylo soprovozhdat’sya poyavleniyem povozok, odnako pervoye upominaniye o nikh opyat’ zhe otnositsya k tsivilizatsii shumerov, kotoryye za 2700 let do n.e. khoronili svoikh tsarey vmeste s ikh kolesnitsami.

K slovu, evolyutsionirovalo koleso kuda bystreye chem sami sredstva peredvizheniya. Vo II tysyacheletii do n.e. v mire poyavlyayutsya kolesa so spitsami, so stupitsey i izognutym obodom (oni byli naydeny na Yuzhnom Urale i v Maloy Azii). Spustya tysyachu let kel’ty usilili konstruktsiyu s pomoshch’yu metallicheskogo oboda, znachitel’no povysivshiy ikh prochnost’. Odnako imenno v eto vremya izobreteniye uperlos’ v tekhnologicheskuyu stenu, probit’ kotoruyu mozhno bylo lish’ s pomoshch’yu progressa. Razumeyetsya, nad konstruktsiyey prodolzhali rabotat’, primenyaya raznyye kombinatsii drevesiny, ispol’zuya razlichnyye metallicheskiye splavy… No v itoge, k momentu sozdaniya pervogo avto sushchestvennogo proryva v etoy oblasti tak i ne sluchilos’. I pervym velosipedam, mashinam i mototsiklam prishlos’ na pervykh porakh peredvigat’sya na derevyashkakh. Vo vsyakom sluchaye, tak bylo do tekh por, poka za delo ne vzyalsya shotlandets Dzhon Danlop.

Formal’no ideya pnevmaticheskoy shiny prinadlezhit anglichaninu Robertu Uil’yamu Tomsonu. Svoyu rezinoparusinnuyu shinu on zapatentoval 10 iyunya 1846 goda. V patente znachilos’: «Sut’ moyego izobreteniya sostoit v primenenii elastichnykh opornykh poverkhnostey vokrug obod’yev koles ekipazhey s tsel’yu umen’sheniya sily, neobkhodimoy dlya togo, chtoby tyanut’ ekipazhi, tem samym, oblegchaya dvizheniye i umen’shaya shum, kotoryy oni sozdayut pri dvizhenii». V patente ne tol’ko izlozhena konstruktsiya izobreteniya, no perechisleny materialy dlya izgotovleniya. V chastnosti, kamera sostoyala iz neskol’kikh sloyev propitannoy kauchukom parusiny, a naruzhnyy sloy – iz proklepannoy kozhi. Ideya srabotala: izobreteniye Tompsona pozvolilo na tret’ umen’shit’ silu tyagi na shchebne i na dve treti na gal’ke. Problema zaklyuchalas’ v sleduyushchem – nikto tak i ne dovel yeye do seriynogo proizvodstva. Etot promakh Danlop i ispravil, no uzhe v 1888 godu.

Nado zametit’, chto on razrabotal svoyu shinu samostoyatel’no, ne buduchi znakomym ni s izobreteniyem Tompsona, ni s yego patentom, ni s samim izobretatelem. Eto chut’ pozzhe sygralo s nim zluyu shutku, ibo patent, poluchennyy na yego pnevmaticheskuyu shinu v itoge byl annulirovan. No v to zhe vremya, dannoye obstoyatel’stvo posposobstvovalo yeye rasprostraneniyu.
Samoye smeshnoye, chto istoriya shiny nachalas’ s polivochnogo sadovogo shlanga, kotoryy Danlop reshil nadet’ na koleso detskogo velosipeda i nadut’ yego vozdukhom. Uderzhivalsya zhe on na obode s pomoshch’yu prorezinennoy parusiny, obmatyvavshey kameru vmeste s obodom. Konstruktsiya primitivna i netekhnologichna, no yeye preimushchestva byli otseneny dostatochno bystro. Tak, cherez god v Belfaste dovol’no sredniy velogonshchik Uil’yam KH’yum, vystupaya na velosipede s pnevmaticheskimi shinami vyigral u sopernikov tri zayezda iz trekh, khotya do etogo zvezd s neba, myagko govorya, ne khvatal. S etogo, sobstvenno, i nachalos’ kommercheskoye voskhozhdeniye pnevmaticheskoy shiny i v chastnosti kompanii Dunlop.

Pervoprokhodtsem zhe v plane primeneniya shiny v konstruktsii avtomobilya stal Andre Sitroyon, zaruchivshiysya podderzhkoy sootechestvennika Eduarda Mishlena, takzhe nachinavshego s proizvodstva velosipednykh koles. I khotya pervyye avtomobil’nyye shiny byli nenadezhny i ne prisposobleny k bystromu montazhu, oni bystro evolyutsionirovali uzhe v samom nachale KHKH veka bez nikh ne obkhodilsya ni odin «samobeglyy ekipazh».
Парадоксально, але колесо, судячи з усього, стало черговим каменем спотикання між цивілізаціями Сходу і на Заходу. Спочатку вважалося, що перші колеса використовувалися на території Месопотамії, тобто вік винаходи налічує приблизно п’ять тисяч років. Але порівняно недавно глиняні моделі коліс начебто були виявлені на території сучасних Румунії і України, а трохи більш пізні — в Німеччині, Польщі і в південноруських степах Північного Причорномор’я. З огляду на, що ті знахідки відповідно датуються V і IV тисячоліттями до н.е. Питання про те, де ж було придумано перше колесо і раніше залишається відкритим.

Так чи інакше, поява коліс мало супроводжуватися появою возів, однак перша згадка про них знову ж відноситься до цивілізації шумерів, які за 2700 років до н.е. ховали своїх царів разом з їх колісницями.
До слова, еволюціонувало колесо куди швидше ніж самі кошти пересування. У II тисячолітті до н.е. в світі з’являються колеса зі спицями, з маточиною і зігнутим ободом (вони були знайдені на Південному Уралі і в Малій Азії). Через тисячу років кельти посилили конструкцію за допомогою металевого обода, значно підвищив їх міцність. Однак саме в цей час винахід вперлося в технологічну стіну, пробити яку можна було лише за допомогою прогресу. Зрозуміло, над конструкцією продовжували працювати, застосовуючи різні комбінації деревини, використовуючи різні металеві сплави … Але в підсумку, до моменту створення першого авто істотного прориву в цій галузі так і не сталося. І першим велосипедів, машинам і мотоциклів довелося на перших порах пересуватися на дерев’яжках. У всякому разі, так було до тих пір, поки за справу не взявся шотландець Джон Данлоп.

Формально ідея пневматичної шини належить англійцю Роберту Вільяму Томсону. Свою резінопарусінную шину він запатентував 10 червня 1846 року. У патенті значилося: «Суть мого винаходу полягає в застосуванні еластичних опорних поверхонь навколо ободів коліс екіпажів з метою зменшення сили, необхідної для того, щоб тягнути екіпажі, тим самим, полегшуючи рух і зменшуючи шум, який вони створюють при русі». У патенті не тільки викладена конструкція винаходу, але перераховані матеріали для виготовлення. Зокрема, камера складалася з декількох шарів просоченої каучуком парусини, а зовнішній шар — з Проклепані шкіри. Ідея спрацювала: винахід Томпсона дозволило на третину зменшити силу тяги на щебені і на дві третини на гальці. Проблема полягала в наступному — ніхто так і не довів її до серійного виробництва. Цей промах Данлоп і виправив, але вже в 1888 році.

Треба зауважити, що він розробив свою шину самостійно, не будучи знайомим ні з винаходом Томпсона, ні з його патентом, ні з самим винахідником. Це трохи пізніше зіграло з ним злий жарт, бо патент, отриманий на його пневматичну шину в результаті був анульований. Але в той же час, ця обставина посприяло її поширенню.

Найсмішніше, що історія шини почалася з поливального садового шланга, який Данлоп вирішив надіти на колесо дитячого велосипеда і надути його повітрям. Утримувався ж він на ободі за допомогою прогумованої парусини, обмотують камеру разом з ободом. Конструкція примітивна і нетехнологічна, але її переваги були оцінені досить швидко. Так, через рік в Белфасті досить середній велогонщик Вільям Х’юм, виступаючи на велосипеді з пневматичними шинами виграв у суперників три заїзди з трьох, хоча до цього зірок з неба, м’яко кажучи, не хапав. З цього, власне, і почалося комерційне сходження пневматичної шини і зокрема компанії Dunlop.